Сьомий лист

Привіт, Ґрейнджер.

Напевно, це буде найкоротший мій лист.  По-моєму, біль з часом не притупляється, а просто вже стає схожим на звичку.  Мені стає простіше жити.  І це, мабуть, означає, що це мій останній лист.  Хоча хто його знає?

Але я не прощаюсь із тобою.  Це не означає, що я чудово живу без тебе або моє кохання зникло.

Тебе нема вже сімнадцять років.

Сімнадцять.

Чортових.

Років.

Мого.

Життя.

Як ти там?  Там тобі добре?  Сподіваюсь що так.

Скорпіус вже сімнадцять років, дорослий хлопець.  Він найкращий на курсі.

Син усміхався цього року на день народження.  Причиною цієї посмішки була Роза.

Візлі у нас гостювала тим часом, я зайшов до сина, щоб привітати його з днем ​​народження.  І трохи не вчасно.  Ти не подумай, нічого такого.  Зрештою, наш син Мелфой, він знає рамки пристойності.  Я зайшов, а там Скорп та Роза... вони цілувалися.  Якби двадцять років тому мені сказали б, що мій син одружується з Візлі, то я відразу заавадив би його.  Але все-таки Рон домігся свого і поріднився з тобою

Побачивши мене, Скорпіус «відірвався» від своєї коханої та з усмішкою представив мені свою дівчину, яку я й так знаю п'ятнадцять років.  Я був дуже радий за них.

Я давно знав, що вони будуть разом.  Роза - гарна дівчина.

Я також працюю.  Батько помер.  Я залишився один.  Я залишився один у цьому грібаному житті.  Але я переживу все.  Я ж Мелфой.  А Малфоїв ніколи не здаються.

Знаєш, мені, мабуть, більше нічого додати.

Ти й сама знаєш, що я тебе шалено люблю, моя люба дружина.

Д.Л.  Малфой.