Звідки він?
6 Глава
Джисон, довго убігав, поки не втомился. Він обернувся але на його думку, позаду Мінхо не було. Він присів на скамейку, та прийшов у нормальний стан. Бо *Такий марафон, навіть його друг ніколи не бігав, він же там наче на легку атлетику ходив* — подумав хлопець, та згадав що йому телефонував його найкращій друг дитинства, поки Мінхо схавтив його за руку.
Хан зателефонував своєму другу — Субіну:
Субін: Ну що ж, привітик старий друзяка — радісний Субін відповів на дзвінок.
Хан: Йоо, скільки літ скільки зим, ну привіт! — швидко з тухлого обличчя, хлопець перемкнулся на радісну людину — ну що там? Розказуй, як твої справи? Як поживаєш друже? — завалив Джисон питаннями Субіна.
Субін: Зараз все розповім не хвилюйся).
Хан вирішв не втрачати час, та піти універу, поки розмовляє з Субіном. Хан розмовляв з Субіном, протягом 30 хвилин. Він вже і до університета дойшов.
Час 08:00.
Майже кінець розмови між Ханом та Субіном:
Субін: Слухай, нам потрібно якось на вихідних прогулятись, зайти в кафешку наїстися чизкейків. М? Як тобі така ідея?
Хан: Та-а-ак, я згоден, давай у неділю, десь о 12, біля нашого старого місця, м?
Субін: Добренько, тоді усе давай, мені вже треба йти, покі!
Хан: Добре давай, мені теж вже пора на пари, до зустрічі.
Час 13:50 - після додаткових занять.
Синмін: Божееее, як я задовбався, навіщо ці сесії господиии 😭.
Хан: Та рял. До речі де Фелікс? Я ж обіцяв з вам сьогодні сходити у кафе — задумався хлопець, бо у Фелікса заняття повинні були у той же час закінчитись, що і у них.
Синмін: Ой бляха, Ханіі... — видаленими милим голосом сказав Кім.
Хан: Ну що вже?
Синмін: Я хочу пісяти 😈, а ну живо пішли зі мною до сральника — приказуючи сказав хлопець.
Хан: А в мене типу є ще якісь варіанти?
Синмін: Звісно ні, пішли давай швидше, а не то я тобі у рюкзак нассу).
Хан: Та пішли вже.
Синмін та Хан пішли до вбиральньої. Після туалета вони пішли шукати Фелікса по кабінетах у яких повинні були бути заннятя. Вони ні де його не знайшли, та коли вони збирались піти у останній кабінет де він може бути, вони побачили Мінхо, який загнав Фелікса у той самий кабінет. Вони швидко побіжали, щоб предотвратити стичкі Фелікса та Мінхо. Як тіки вони добіжали до кабінета, який був у кінці коридора, вони одразу ж почули крик. Вони дернули за ручку та вірвались до кабінета. Перед ними було така картина: Мінхо лежав на полу та тримався за голову:
Мінхо: Та ти що кончений? Я ж просто хотів обговорити дещо — він все також тримався за голову, Мінхо був повернутий спиною до хлопців тому не побачив їх одразу.
Фелікс: Та кому ти брешеш, я знаю що ти хотів зробити, падлюка — як хлопці зрозуміли, то Фелікс взяв книгу яка була на столі, та тріснув Мінхо по голові, коли той підошов до нього у платну — ти ще раз хочеш получити — і тут Фелікс підняв голову та побачив Синміна та Хана які стояли обеспокоїні незная до кінця що коється, та що їм робити.
Хан: Що ти хотів зробити з Феліксом, гадюка.
Мінхо обернувся та побачив перед собою Хана який у весь почервонілий дивився на нього, бо Хан усе прекрасно пам'ятав.
Мінхо: Та я просто хотів поговорити з ним, заспокойтеся усі — хлопець піднявся, все також тримая свою голову. Він підійшов до Хана, та прошептав на вухо — ми ще не договорили.
Хлопець ще сильніше покраснів, ти вдарив його по плечу.
Синмін: Фелікс с тобой все гаразд? — обеспокєнно спитав хлопець.
Фелікс: Так все добре зі мною, не хвилюйтесь. А ви чого до речі прийшли?
Синмін: Ми збиралися піти у кафе разом з Ханом, він учора ж не пішов.
Фелікс: А зрозуміло, ну пішли тоді. Ой мені так стремнавато було, коли він мене завів у кабінет, трешак, він якийсь притрушений чесно кажу.
Синмін та Хан його підтримали, на зустріч їм шов Чонін.
Синмін: МОЯ ПРЕЛЕСТЬ ШО ТИ ТУТ РОБИШ...
Далі буде....
Мені нема що сказати... 😭