Як не заблукати у очах твоїх

Як не заблукати у очах твоїх,
Коли вони — ліси столітніх сосен?
Не стоптано крізь них легких доріг,
Крізь вічну їх безмовну сиву осінь.
Як не заснути у твоїм волоссі,
У скошеній давно м'якій траві?
У ньому хміль, що крізь роки і досі
П'янкою піснею лунає в голові.
Від голосу твого як не зомліти,
Що шелестить краплинками дощу?
І дотик рук твоїх у полі квітів
Я не забуду... І не відпущу.