Дeкілька днів до військових дій

Сьогоднішній день почався з поганих новин. Щогодини на ТБ рясніють про те, що війна все ближче і ближче підходить до окресностям Донбасу. Ми, просить народ відмовляємося в це вірити, вірніше сказати не хочемо. Яка нормальна людина хоче залишити свій дах? Не можу сідесь будинку, нада вийти прогулятися, тим більше Кирило і Мішаня тягнуть мене вже другий день. "Здаров уебкі" - кажу я про себе. Про себе, тому що ці два бика наваляти мені по повній якщо почують. "Ну що, куди сьогодні видвенемся?". Хлопці запропонували купити насіння і провести час сидячи у дворі, в якому пройшло все наше безтурботне дитинство. "Що за шум, ви чуєте? - запитав я у хлопців, - ще б пак, відповів Мішаня. " Цей звук у нас асоціювався з сиреною швидкої допомоги, але в сто разів голосніше. Це була сирена, що дає зрозуміти що на околицях міста ведуться жорстокі сутички. Покуривши, ми вирішили розійтися по домівках.