Моя дитина

Мілана лягла. Врач почав роздивлятись монітор УЗИ.
Мілана лежала та думала про своє минулле життя.
Врач поглянув на Мілану:
-Вітаю...
Мілана здивувалась:
-Я вагітна.
-Так.
Врач встав та відкрив двері для мами Олега, яка вже зачекалась.
Мама:
-Ну що там?
-Вітаю....
-Слава богу. Мілана іди сюди познайомишся з матір'ю дитини. Мій син трішки запізнюється, но це нічого.

Мілана встала та вийшла з кабінету та пішла в главний зал де сиділа дружина Олега.
Аня почувши що хтось іде встала та обернулась.
Мама підійшла та сказала:
-Ось сурогатна мати дитини.
Аня подивилась Мілані в очі. А Мілана йй.

Ззаді підходить Олег.
Мама його помічає та каже до всіх;
-Олег прийшов.
Аня обернулась. Олег обернувся.
Мілана обернулась. Олег здивувався.

Аня поглянула на Олега.
Олег дивився на дівчину. Потім мама сказала:
-Це Мілана, дівчина яка винашує вашу дитину.
Олег підійшов до Мілани:
-Мене звуть Олег а це моя дружина Аня.
Аня підійшла до Олега.
Мілана опустила погляд вниз а потім вверх. Вона помітно хвилювалась.
Олег дивився на Мілану декілька минут. А Аня уважно дивилась за Олегом.
Мілана відійшла від них та підійшла до мати Олега:
-Я вмиюсь...
-Добре.
Мілана пішла до комнати та включила кран та почала плакати;
-Можливо я не мала цього робити.... Но я мушу. Господи, як я боюсь що я звикну до ней. Що тоді буде? 
Вона торкнулась до живота та погладила його.
-Дуже дивно. Це не моя дитина, а я відчуваю наче вона є...
Олег говорив з Анею.
Олег :
-Нарешті в нас буде дитина.
-А того більше хочеш?
-Мені всеодно на це головне щоб все було добре.
-А я хочу хлопчика... Я хочу продовжити ваш рід...
-Усе, я буду вас у машині...
Мамо, ти з нами пойдеш?
Мама:
-Ні, мені ще треба уладнати дещо.
-Ну добре тоді ми йдемо.
-Йдьте!
Аня і Олег пішли.

Мілана витерла сльози та вийшла і підійшла до мати Олега.
Мати:
-Ми зараз пойдемо в одне місце.
-Куди?
-До будинку в якому ти житимеш.
-Добре. А скажіть я зможу бачитись з дитиною коли йй народжу.
-Ні. Ти народиш, навіть не побачиш, ми зразу йй заберемо. І на тому все.
Мілана засумувала.
Мати:
-Усе йдемо...
-Ддобре..
Мати Олега та Мілана пішли.
Вийшли на вулицю та сіли у машину Мати Олега.
Сівши та пойхавши.
Мілана дивилась у вікно та іногда поглядувала на живіт і про щось думала.
Мати бачила це та сказала:
-Про що думаеш?
Мілана здивувалась:
-Та думаю про... А чому Аня не може мати дітей?
-В ней щось з правим яичником і на лівому робили операцію по видаленню миоми.
-А тоді з якого взяли яйцеклітину?
-Незнаю. Взяли запліднили і прижилось головне. А все інше не має для мене різниці.
-А ви кого хочете?
-Хочу мальчика спадкоємеця. Моя невістка буде мати сина і получить велику владу. І усе...
Мілана здивувалась:
-А скільки років Ані і Олега?
-Ну Аня сткрша за Олега на п'ять років. Вони кохали одне одного і одружились.
-Тоді скільки?
-Олегу 28.
Мілана замовкла та всю іншу дорогу вони не говорили...

Олега та Аня прийхали у свій будинок.
Аня взяла за руку Олега:
-Щось не так?
-Так. Ти впевнина що готова до цього.
-Я чикала 6 років. Я не можу мати дітей, і слава богу що дав мені такий шанс. Я дуже щаслива.
-Я радий... Я піду...
Олег пішов на верх.
Аня була здивована. Вона підійшла до вікна та почала думати про те що Мілана нашкодить дитині.
По сходах спустився брат Олега Артур.
Артур:
-Невістко! Ну що там?
Аня обернулась та сказала:
-Увечері скажу. Усім, а не тільки тобі.
-Та чого ти сердешся, мені просто цікаво.
-Тобі , тобі тільки щоб попліткувати зі своєю дружиною! І вобще, чому ти запитуєш мене. Іди спитай у свого братика.
-Вас не зрозуміти!
Розлючений Артур пішов нагору.
Аня обернулась та раптом згадала як Олег дивився на Мілану у лікарні. Вона пішла нагору.
Підійнявшись вона зайшла у спальну та зачинила двері. Олег побачив Аню.
-Ти щось хотіла?
-Так.  Я хочу тобі дещо сказати.
Аня підійшла.
-Обіцяй мені... Ти не закохаєшся в Мілану. Я бачила як ти дивився на ней. Пообіцяй що крім мене нікого більше не будеш кохати...
Олег здивувався:
-До чого тут це... Вона дівчина яка виношую мою і твою дитину. Що в мене може бути...
-Обіцяй...
-Те шо ти кажеш... Ти мене з першого дня начинаєш ревнувати, а що далі буде?
-Я не ревную. Я боюсь тебе втратити.
-Ти мене не втратиш. Но більше не ревнуй, добре?
-Добре.
Олег поцілував Аню та обійняв.
Аня поцілувала його.

Мати Олега та Мілана прийхали до двохетажного дома з кірпіча з охороною.
Мати з Міланою вийшли.
Мілана була шокована..
Мати:
-Це твій дом. Я буду прийжати до тебе іногда а з тобою буде завжди охорона.
-Цей дом?
-Так, щось не так?
-Та ні. Він чудовий просто я до такого не звикла.
-Нічого іди в дом.
-Добре.
Мілана пішла.
Мати підійшла до охоронця та сказала:
-Про кожний крок будеш повідомляти мене.
-Як скажете.
-от і добре.

Мілана зайшла в дом.
Велий хол гостина кухня столова на другому поверсі дві спаліні і два санвузла.
Мілана з шоком роздивлялась усе та боялась у глибині душі.
Мілана сіла на діван та почала гладити живіт...
-Навіщо? Ні, ні я не твоя мама. Давай я тебе буду називати долею. Я не знаю хто ти хлопчик чи дівчинка. Я буду робити все щоб ти за ці місяці відчув що на цьому світі тебе дуже люблять і чикають.
Мілания пішла на кухню та відкривши великий холодильник була в шоці. Він був переповнний всякими овощами та мороженим і солодощями та салатами соками та чаями.
-Ого... І це на тиждень? Та тут на місяці точно... Господи...
Вона взяла сок та яблуко та пішла в столову вона сіла за стіл та вкусила яблуко та пила сік.
Раптом хтось постукав до ней двері. Вона встала та відченила двері.
Там охоронець який тримав у руках телефон.
-Це тобі передали.
-Мені?
Мілана здивувалась та всеж взяла телефон та пішла до столовой.
Дойвши яблуко та випивши сік. До ней звонить Олег.
Вона бачить та бере трубку.
Мілана:
-Алло, ви щось хотіли сказати. Алло... Алло... Олег...
-Мілано, ви зараз де?
-Я у будинку в який мене привезла ваша мама.
-Добре ждіть мене.
-Але не потрібно.
Олег закінчив розмову.
Мілана дуже здивувалась.