Глава 3: У Вогні Підкорення
"Ще раз", — тихий голос Юнги прорізав тишу студії. У ньому не було наказу, не було влади, лише якась дивна, прихована жага.
Чимін, який досі наспівував, повільно розплющив очі. Він побачив, як Юнги дивиться на нього, і в його очах горить вогонь, який Чимін раніше не бачив. Цей погляд проникав крізь нього, до самої душі, змушуючи його **омега-сутність** тремтіти.
Чимін злегка кивнув, і його голос, тепер трохи хрипкий, знову зазвучав. Він співав ту саму мелодію, вкладаючи в неї всі свої емоції — страх, відчай, що привів його сюди, і дивне, незрозуміле притягання до цього **Імператора**. Його голос розливався по студії, наповнюючи простір чистою, невинною красою.
Юнги слухав, його очі не відривалися від Чиміна. Запах **жасмину** та **меду** став сильнішим, обволікаючи його, проникаючи глибоко всередину. Його власний **альфа-феромон** почав реагувати, стаючи більш насиченим, більш домінуючим, але водночас в ньому з'явилася незвична теплота. Він відчував, як його тіло реагує на голос Чиміна, на його присутність. Цей омега був не просто красивим – він був магнетичним.
Коли пісня закінчилася, у студії запанувала тиша, порушувана лише їхнім диханням. Юнги повільно підійшов до Чиміна. Кожен його крок відлунював у серці омеги. Чимін підвівся, його очі були широко розплющені, а тіло ледь помітно тремтіло.
Юнги простягнув руку і доторкнувся до обличчя Чиміна, його пальці були м'якими, але владними. "Ти... ти справжнє мистецтво, Чимін", — прошепотів він, і в його голосі звучало щось, що раніше Чимін ніколи не чув. Це було **захоплення**, майже **благоговіння**.
Чимін здригнувся, коли Юнги повільно нахилився. Альфа-феромони вдарили з новою силою, обволікаючи його, змушуючи його **омега-інстинкти** відгукнутися. Чимін заплющив очі, піддаючись цій хвилі. Він відчув, як гарячі губи Юнги торкнулися його власних, спочатку легко, потім з наростаючою інтенсивністю.
Поцілунок був владним, вимогливим, але в ньому також була ніжність, що застала Чиміна зненацька. Юнги цілував його, ніби хотів випити всю його сутність, усю його непокірність. Руки Юнги опустилися на талію Чиміна, притягуючи його ближче, так що їхні тіла притиснулися одне до одного. Чимін відчув твердість тіла **альфи** через тканину одягу, і його власне тіло відгукнулося пекучим бажанням.
Чимін застогнав, його пальці вчепилися в піжак Юнги, мнучи тканину. Він відчув, як його ноги підкошуються, як його тіло палає. Юнги відірвався від його губ, переходячи до шиї, цілуючи ніжну шкіру під вухом, змушуючи Чиміна задихатися.
"Ти мій, Чимін", — прохрипів Юнги, його голос був низьким і сповненим пристрасті, що Чимін ніколи не думав почути від нього. "Моя. Нарешті."
Він підхопив Чиміна на руки, і той інстинктивно обхопив його ногами за талію. Юнги відніс його в іншу кімнату студії, яка була приватною зоною відпочинку. М'яке світло світильників створювало інтимну атмосферу. Він обережно опустив Чиміна на диван, не розриваючи поцілунку.
Юнги почав розстібати шовкову сорочку Чиміна, його пальці рухалися повільно, але впевнено. Чимін відчував, як кожен дотик залишає за собою слід вогню на його шкірі. Він сам почав тягнутися до сорочки Юнги, допомагаючи йому роздягтися.
Коли їхній одяг був скинутий на підлогу, вони залишилися оголеними, шкіра до шкіри. Запах **омеги** і **альфи** змішався, наповнюючи кімнату, створюючи п'янкий аромат бажання. Юнги дивився на Чиміна, його очі були темними від пристрасті. Він бачив витончене тіло Чиміна, його м'які вигини, його ніжну шкіру.
Він нахилився і почав цілувати Чиміна, спускаючись нижче, досліджуючи кожен сантиметр його тіла. Чимін відкидав голову назад, його стогони наповнювали кімнату. Кожен дотик Юнги, кожен поцілунок, змушував його відчувати себе більш бажаним, більш живим, ніж будь-коли раніше.
"Ти такий прекрасний", — прохрипів Юнги, його голос був сповнений хриплого бажання. Він відчував, як Чимін тремтить під ним, як його тіло палає. Юнги знав, що Чимін повністю віддається йому, і ця думка розпалювала в ньому ще більшу пристрасть.
Він піднявся, розташовуючись між ніг Чиміна. Погляд Юнги був зосереджений на Чиміні, який дивився на нього з сумішшю очікування і трепету. Юнги повільно увійшов у нього, і Чимін голосно застогнав, його тіло інстинктивно вигнулося, приймаючи **альфу**.
Рухи Юнги були потужними, ритмічними, наповненими пристрастю. Чимін обхопив його ногами, притягуючи ближче, відповідаючи на кожен його поштовх. Їхні тіла рухалися в єдиному танці, зливаючись у одне ціле. Кімната наповнилася стогонами, важким диханням і п'янким ароматом їхніх феромонів.
Кожен поштовх Юнги, кожен його дотик, був твердим нагадуванням про те, що Чимін тепер належить йому. Але в цьому підкоренні була і якась дивна, первісна радість. Це було не просто фізичне бажання; це було злиття душ, визнання влади, яка завжди існувала між ними.
Коли вони досягли піку, їхні тіла напружилися, і вони вигукнули імена одне одного, зливаючись у єдиному, потужному оргазмі. Вогонь, що горів між ними, спалахнув з новою силою, освітлюючи кожен куточок їхньої душі.
Юнги впав поруч, притискаючи Чиміна до себе. Його дихання було важким, але на обличчі застиг вираз глибокого задоволення. Чимін почувався виснаженим, але неймовірно живим. Він поклав голову на груди Юнги, слухаючи його серцебиття.
"Мій Імператор", — прошепотів Чимін, його голос був ледь чутним, але сповненим нового значення. Він більше не відчував себе просто "сувеніром". Він відчував себе бажаним. І, можливо, навіть коханим. І це було найнебезпечнішим відкриттям з усіх