Непокірна

У каюті все ще віяло запахом солоного моря і пристрасті. Таня лежала на м’яких простирадлах, тяжко дихаючи, а Олександр сидів поруч, ліниво проводячи пальцями по її шкірі. Він виглядав задоволеним — занадто задоволеним.

— Ти дивишся на мене так, ніби виграв бій, — пробурмотіла вона, відвертаючись.

— Бо так і є, — усміхнувся він, торкаючись губами її плеча.

Таня скривилася. Чорт забирай, він ще подумає, що переміг.

Вона різко перевернулася, сіла, схрестивши руки на грудях.

— Це ти так вважаєш, що виграв.

Олександр підняв брови, але в його очах загорівся інтерес.

— Справді? А ти думаєш, що ще можеш опиратися?

— Я тобі не належу, — випалила вона, пильно дивлячись йому у вічі.

Він усміхнувся, ліниво розтягнувся на ліжку, наче ще більше провокуючи її.

— Тоді чому ти стогнала моє ім’я?

Гаряча хвиля пробігла її тілом, але Таня не збиралася здаватися. Вона схопила простирадло, обгорнула його навколо себе й різко встала.

— Це була помилка, — кинула вона через плече, прямуючи до дверей.

Але не встигла дійти.

Олександр блискавично підвівся, схопив її за зап’ястя і рвучко притягнув назад. Простирадло зісковзнуло, оголюючи її тіло.

— Помилка? — його голос став низьким, загрозливим. — Ти справді думаєш, що можеш просто піти після цього?

Таня смикнула руку, але він зловив її за талію, притиснувши до стіни.

— Я тобі не належу, — процідила вона крізь зуби.

— Поки що ні, — хрипко відповів він. — Але ти вже моя.

Вона спробувала вирватися, але його хватка була міцною. Теплі пальці ковзнули по її спині, притягуючи ще ближче.

— Сашо… — її голос зірвався, коли його губи торкнулися її шиї.

— Не пручайся, Таню. Ти ж цього хочеш.

— Ні, — видихнула вона, але її тіло говорило інше.

Олександр повільно опустив руку по її стегну, потім вище, легенько торкнувшись її внутрішньої сторони.

— Брешеш.

Таня стиснула зуби, намагаючись зберегти самовладання. Але коли він різко притягнув її стегно до себе, змушуючи відчути його збудження, вона не змогла стримати тремтіння.

— Визнай, що ти мене хочеш, — його шепіт біля її вуха палав вогнем на шкірі.

Вона застогнала, але все ще чіплялася за залишки гордості.

— Ти занадто самовпевнений.

— Перевіримо?

Він різко розвернув її, підхопив за стегна і посадив на стіл, розвівши її ноги. Таня ледь встигла ахнути, як його губи накрили її, а пальці проникли всередину, змушуючи її вигнутися від задоволення.