Станція ЛИХО

Я проснулась та відчула що я ніколи не вийду, навіть якщо постараюсь..
Єдине що мені допомагало це:
-Всім привіт! Це мій блог мене звати Арсена можете називати мене «Арсі»
Я навчаюсь у восьмому класі, мені 14 років. Я люблю читати книги та малювати.
Я не дуже люблю спати тому що.. Неважно.. Добре мені потрібно до школи, побачимось!!!
*Після школи*
В думках: Я так хочу спати я так замучилась але я не хочу щоб він прийшов знову..
*Дівчина йшла та не замітила хлопця який йшов на зустріч*
-Б.блін вибач я задумалась і не дивилась..
-Ой це ти мене вибач, ти не вдарилась?
-Н.н.ні все добре.
*вона відчула щось знайоме так ніби бачила його десь але не знає де*
- Я тебе так ніби десь бачив.. *сказав хлопець*
-Як тебе звати? *запитав він її*
- Я Арсена *відповіла дівчина*
- Приємно познайомитись я Орест
-Мг *Їй було не привично вона ніколи не стикалась з таким відчуттям*
- Можливо даш свій номер?)* запитався він у неї*
- Так, *продиктувала свій номер*
-До завтра! *Попрощався з нею*
*Дівчина задумалась чому він сказав «до завтра»
*Дівчина вернулась додому, пішла в душ, та лягла спати*
*в сні*
Друга частина буде завтра🥱