Глава 1. Антарис и сердце графа Мильгера.
Ðпизод 1.
â СÑÑ ÐÑиÑо!
Ðн бÑл ÑовÑем непÑимеÑаÑелÑнÑм; Ð¾Ð´ÐµÑ Ð² ÑвободнÑе ÑÑÐ°Ð½Ñ Ð¸ ÑÑбаÑÐºÑ ÐÑкÑÑин Ñ ÐºÐ°Ð¿ÑÑоном, ÑÑÐ¾Ð±Ñ ÑкÑÑваÑÑ Ð»Ð¸Ñо. ÐÑÑалÑное Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¼Ð°Ð»Ð¾ волновало. Ð ÑÑÐ¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¾Ñ Ð²Ð°Ñило пÑедÑÑвÑÑвие, ÑÑо ÑÑо-Ñо болÑÑое и непÑедÑказÑемое должно пÑоизойÑи.
â Ð Ñак, ÑÑо Ð¼Ñ Ð¸Ð¼ÐµÐµÐ¼? â ÑпÑоÑил ÐÑÑоÑо, пÑиÑÑÑив глаза и оглÑдÑваÑÑÑ Ð¿Ð¾ ÑÑоÑонам.
â ЧÑо Ð¼Ñ Ð¸Ð¼ÐµÐµÐ¼, говоÑиÑÑ? â неÑвно повÑоÑил Ñ. â Ðа ниÑего Ð¼Ñ Ð½Ðµ имеем, Ð¼Ñ Ð¿ÑоÑÑо Ñ Ð½ÑÐ»Ñ Ð¿ÑиÑли в ÑÑÐ¾Ñ Ð¼Ð¸Ñ. Ð ÑÑо же пÑикажеÑе мне делаÑÑ, пойÑи Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð¿Ð°Ñ Ð°ÑÑ Ñ Ð»ÑдÑми? С Ñего мне вообÑе наÑинаÑÑ?
ÐдÑÑг из кÑÑÑов вÑбиÑаеÑÑÑ Ð²ÑÑ Ð¾ÐºÑÐ¾Ð²Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ ÑлÑÑийка.
â Ðо... по... помогиÑе, пожалÑйÑÑа, â пÑоизнеÑла она, и Ð¾Ñ ÐºÑовоÑеÑÐµÐ½Ð¸Ñ ÑÑÑ
нÑла на ÑвежÑÑ ÑÑавÑ. Я моменÑалÑно ÑеÑÑÑ ÑавновеÑие Ð¾Ñ ÑÑÑаÑ
а и беÑпокойÑÑва о ÑеÑении пÑоблем. ÐÐµÐ´Ñ Ð² деÑÑÑве и до ÑегоднÑÑнего Ð´Ð½Ñ Ñ Ð½Ðµ конÑакÑиÑовал Ñ Ð»ÑдÑми.
ÐÑл обÑÑнÑм малÑÑиком, ÑÑном богаÑого, жадного до мелоÑи Ñеловека. Я не знаÑ, ÑÑо Ñакое ÑабоÑа, не Ð·Ð½Ð°Ñ ÑоÑÑÑÐ°Ð´Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¸ пÑоÑего. ÐожеÑ, Ñак же не Ð·Ð½Ð°Ñ Ð²Ñего â до поÑÑ Ð´Ð¾ вÑемени. Ðо поÑле авÑокаÑаÑÑÑоÑÑ Ð¼Ð¾Ñ Ð¶Ð¸Ð·Ð½Ñ Ð±ÑквалÑно пеÑевеÑнÑлаÑÑ Ñ Ð½Ð¾Ð³ на головÑ.
ÐÑиÑо ÑÐ¸Ð´Ð¸Ñ Ð½Ð° ÑÑаве в недоÑмении и ÑÑÑаÑ
е Ð¾Ñ Ð½ÐµÐ¿Ð¾Ð½ÑÑной ÑиÑÑаÑии:
â ÐÑÑоÑо, ÑоÑви Ñ Ð¼Ð¾ÐµÐ¹ ÑÑÑболки кÑÑок Ñкани и ÑÐ¼Ð°Ð¶Ñ ÑанÑ, заÑем завÑжи. Ðе Ñ
оÑелоÑÑ Ð±Ñ, ÑÑÐ¾Ð±Ñ ÐºÑо-Ñо помиÑал на пеÑвÑÑ
моиÑ
минÑÑаÑ
в ÑÑом миÑе.
ÐÑÑоÑо моменÑалÑно беÑеÑÑÑ ÑпаÑаÑÑ ÐµÐµ, а Ñ Ð²Ñе ÑмоÑÑÑ Ñо ÑÑоÑÐ¾Ð½Ñ Ð¸ повоÑаÑиваÑÑÑ.
â Ðе Ñанили меÑом, ÐÑиÑо-кÑн, ÑÑÑÑ Ð½Ð¸Ð¶Ðµ гÑÑди. Ðне понадобиÑÑÑ Ð±Ð¾Ð»ÑÑе Ñкани, к ÑожалениÑ, â говоÑÐ¸Ñ ÐÑÑоÑо, вздÑÑ
аÑ.
ÐÑдав ÑелÑÑ ÑÑÑÐ±Ð¾Ð»ÐºÑ Ð½Ð° пеÑвÑÑ Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾ÑÑ, ÐÑиÑо-кÑн Ñ Ð³Ð¾Ð»Ñм ÑоÑÑом ÑеÑил пÑойÑиÑÑ Ð¸ ÑазобÑаÑÑÑÑ, оÑкÑда же она вÑÑ-Ñаки Ñла. Я наÑÑкаÑÑÑ Ð½Ð° деÑÐµÐ²Ð½Ñ Mordes. ÐÑвеÑка наÑÑолÑко обвеÑÑалаÑ, ÑÑо мне даже ÑÑÑемно бÑло заÑ
одиÑÑ Ð² ÑÑÑ Ð´ÐµÑевнÑ. СÑÑÐ°Ð½Ð½Ð°Ñ ÑиÑина окÑÑÑÐ²Ð°ÐµÑ Ð¾ÐºÑеÑÑноÑÑи, лиÑÑ ÑоÑоÑ
и веÑÑа наÑÑÑаÑÑ Ð¼Ñак. Я ÑобÑалÑÑ Ñ Ð¼ÑÑлÑми и, Ñазведав меÑÑноÑÑÑ, возвÑаÑаÑÑÑ Ð¾Ð±ÑаÑно к Ñем двоим, коÑоÑÑе оÑÑалиÑÑ Ð² кÑÑÑаÑ
, ÑÑаÑаÑÑÑ Ð½Ðµ пÑивлеÑÑ Ðº ним ненÑжного вниманиÑ.
â ÐÑо ÑÑ? â Ñ Ñаким возмÑÑÑннÑм голоÑом Ñ ÑпÑаÑÐ¸Ð²Ð°Ñ Ñ ÑлÑÑийки, коÑоÑÐ°Ñ Ð¾ÑнÑлаÑÑ Ðº Ð¼Ð¾ÐµÐ¼Ñ Ð²Ð¾Ð·Ð²ÑаÑениÑ. ÐÑ Ð¾ÐºÑÑглÑе зелÑнÑе глаза ÑмоÑÑÑÑ Ð½Ð° Ð¼ÐµÐ½Ñ Ñ Ð¸ÑпÑгом и недоÑмением.
â Я ÐгÑиÑиÑ, одна из ÑлÑжанок заÑеÑÑнного коÑолевÑÑва ÑлÑÑов, â пÑоизноÑÐ¸Ñ Ð¾Ð½Ð°, и в ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñе ÑлÑÑиÑÑÑ Ð»ÐµÐ³ÐºÐ°Ñ Ð´ÑожÑ. â Я Ñбежала...
â Ð ÑÑо ÑÑ Ð´ÐµÐ»Ð°Ð»Ð° в леÑÑ, вÑÑ Ð² кÑови? ТÑÑ Ð¿Ð¾Ð±Ð»Ð¸Ð·Ð¾ÑÑи еÑÑÑ Ð´ÐµÑевнÑ, поÑÐµÐ¼Ñ ÑÑ Ð½Ðµ оÑпÑавилаÑÑ ÑÑда за помоÑÑÑ? â наÑÑоÑоженно ÑпÑаÑÐ¸Ð²Ð°ÐµÑ ÐÑиÑо-кÑн, пÑиближаÑÑÑ Ðº ней.
â ТоÑно, нÑжно ÑпаÑÑи еÑ! ÐомогиÑе мне, нÑжно ÑпаÑÑи... â ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÑвелиÑиваеÑÑÑ Ð² гÑомкоÑÑи, и ÑÑевога Ð·Ð°Ñ Ð»ÑÑÑÑÐ²Ð°ÐµÑ ÐµÑ, как пÑидаÑÑий ÑÐ¸Ð»Ñ Ð¾Ð³Ð¾Ð½Ñ.
â УÑпокойÑÑ Ð¸ оÑÑÑÑливо Ñкажи, кого ÑпаÑаÑÑ, оÑкÑда, где и заÑем, â ÑÑÐ¿Ð¾ÐºÐ°Ð¸Ð²Ð°ÐµÑ ÐµÑ ÐÑÑоÑо, пÑиÑаживаÑÑÑ ÑÑдом Ñ Ð½ÐµÐ¹ и глÑÐ´Ñ ÐµÐ¹ пÑÑмо в глаза, ÑÑÐ¾Ð±Ñ Ð¾Ð½Ð° поÑÑвÑÑвовала поддеÑжкÑ.
â ÐÑÑоÑо, ÑÑ Ð¿ÑавилÑно подмеÑил, â говоÑÐ¸Ñ ÐÑиÑо-кÑн, â Ð¼Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ° не знаем, Ñ Ñем нам ÑÑолкнÑÑÑÑÑ. ÐгÑиÑиÑ, подÑмай и ÑаÑÑкажи вÑÑ, как еÑÑÑ.
â ÐÐ¾Ñ Ð³Ð¾ÑпожÑ, ÐлекÑиÑ! 35, доÑÑ ÐºÐ¾ÑолевÑкой ÑемÑи, Ñ
оÑÑÑ Ð¿ÑодаÑÑ Ð² ÑабÑÑво! â она заÑ
лебÑваеÑÑÑ Ð² ÑлезаÑ
, ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð´ÑÐ¾Ð¶Ð¸Ñ Ð¾Ñ ÑÑÑаÑ
а.
â Ð¢Ð²Ð¾Ñ Ð¶ на головÑ! ÐÑ ÑолÑко поÑвилиÑÑ, а Ñже пÑоблема за пÑоблемой, â говоÑÑ Ñ Ð² ÑнÑнии. â ÐагÑада бÑÐ´ÐµÑ ÐºÐ°ÐºÐ°Ñ-либо?
â Ðна из ÐоÑолевÑÑва ÐлÑÑов, конеÑно же, бÑдеÑ! â она ÑÑановиÑÑÑ Ð½Ð° колени, ÐµÑ Ð³Ð»Ð°Ð·Ð° Ð¿Ð¾Ð»Ð½Ñ Ð´ÐµÐ¿ÑеÑии.
â Ð¢Ñ ÑÑо, ÑовÑем болÑнаÑ? Ðе надо мне ÑÑÑ Ð½Ð° колени вÑÑаваÑÑ, â говоÑÑ, Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð°Ñ ÐµÐ¹ вÑÑаÑÑ Ñ ÐºÐ¾Ð»ÐµÐ½. â ÐÑе Ð¼Ñ Ñмеем Ñ Ð¾ÑоÑенÑко влÑпаÑÑÑÑ Ð² пÑоблемÑ, Ñак ÑÑо ниÑего не поделаеÑÑ. Ðде она ÑейÑаÑ?
â ÐÐ¾Ñ ÐºÐ°Ðº Ñаз Ñаки в деÑевне ÐоÑÐ´ÐµÑ â ÐгÑиÑиÑ, â оÑвеÑÐ°ÐµÑ Ð¾Ð½Ð°, Ñ Ð½Ð°Ð´ÐµÐ¶Ð´Ð¾Ð¹ и ÑÑÑÐ°Ñ Ð¾Ð¼ в Ð³Ð»Ð°Ð·Ð°Ñ .
â СÑоп, Ñак ÑÑ Ð¿ÑиÑла оÑÑÑда? â говоÑÑ Ñ Ð² недоÑмении.
â Ðа, Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¸Ð·Ð±Ð¸Ð²Ð°Ð»Ð¸ ÑабоÑоÑговÑÑ. У Ð½Ð¸Ñ Ð¾Ð´Ð½Ð¾ главное здание в ÑенÑÑе гоÑода, оÑкÑда оÑпÑавлÑÑÑ Ð²ÑÐµÑ ÑÑÑеÑÑв ÑазнÑÑ Ñипов по гоÑодам. Слава богам, ÑÑо ÐµÑ ÐµÑÑ Ð½Ðµ ÑаÑкÑÑли в плане Ñого, ÑÑо она пÑинÑеÑÑа ÐлекÑиÑ. ÐÑмаÑ, еÑли ÑазÑзнаÑÑ, Ñо к ней пÑиÑÑавÑÑ Ð¾ÑделÑнÑÑ ÑÑÑажÑ, и Ñогда ей бÑÐ´ÐµÑ ÑовÑем не поздоÑовиÑÑÑÑ.
Я медленно понимаÑ, какова ÑеалÑÐ½Ð°Ñ ÑгÑоза.
â Ð Ñ
оÑелоÑÑ Ð±Ñ ÑÑоÑниÑÑ, ÑÑо вÑем плеваÑÑ Ð² ÑÑом гоÑоде на ÑабоÑоÑговÑев, â пÑÐ¾Ð´Ð¾Ð»Ð¶Ð°ÐµÑ Ð¾Ð½Ð°, â Ñак ÑÑо опаÑнее даже не они, а пÑоÑÑÑе ÑелÑне.
â Ðде наÑ
одиÑÑÑ ÐоÑолевÑÑво ÐлÑÑов? â ÑпÑоÑил ÐÑÑоÑо, повоÑаÑиваÑÑÑ Ðº ней лиÑом.Â
â ÐаÑе ÐоÑолевÑÑво запеÑаÑано в одном из измеÑений, Ð¾Ñ Ð»Ñдей, демонов и пÑоÑиÑ
неÑиÑÑей, â пÑодолжила ÐгÑиÑÐ¸Ñ Ñ Ð»ÐµÐ³ÐºÐ¾Ð¹ гÑÑÑÑÑÑ Ð² голоÑе. â РлÑбом ÑлÑÑае, ÑÑо Ñамое заÑиÑенное меÑÑо Ð¾Ñ Ð²ÑеÑ
недобÑожелаÑелей. ÐÑли Ð²Ñ Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÑе нам добÑаÑÑÑÑ ÑÑда, Ñо можно ÑказаÑÑ, ÑÑо Ð²Ñ ÑÑанеÑе Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð¿Ð¾ÑÑÑнÑми гоÑÑÑми. Ð ÐлекÑÐ¸Ñ Ð¼Ð¾Ð³ÑÑ Ð²ÑдаÑÑ Ð²Ð°Ð¼ замÑж.Â
â Ðам ÑÑо ÑовеÑÑенно не нÑжно, â возÑазил Ñ. â Ðне необÑ
одима поддеÑжка в оккÑпаÑии Ñамой заÑиÑÑнной кÑепоÑÑи, где деÑÐ¶Ð°Ñ Ð¾ÑпеÑÑÑ
негодÑев. ÐÑо Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð½ÐµÐµ вÑего.Â
ÐгÑиÑÐ¸Ñ Ð½Ð°Ñ
мÑÑила бÑови, задÑмавÑиÑÑ.Â
â ÐÑÑÑ Ð»Ð¸ ÑмÑÑл ÑпÑаÑиваÑÑ, заÑем вам ÑÑда? â ÑдивлÑнно ÑпÑоÑила она.Â
â СмÑÑла неÑ, пÑоÑÑо мÑÑли вÑлÑÑ
. Ðо, Ñем не менее, Ñ Ð½Ð°Ñ ÐµÑÑÑ Ð²Ð°Ð¶Ð½Ð°Ñ Ð·Ð°Ð´Ð°Ñа â как Ð¼Ñ Ð±Ñдем вÑзволÑÑÑ Ð¿ÑинÑеÑÑÑ ÐлекÑиÑ?Â
ÐгÑиÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð½Ñла головÑ, ÐµÑ Ð³Ð»Ð°Ð·Ð° заблеÑÑели Ð¾Ñ Ð¿Ð¾Ð½Ð¸Ð¼Ð°Ð½Ð¸Ñ.Â
â Ðо моим подÑÑеÑам, ноÑÑÑ ÑабоÑоÑговÑÑ Ð¸ оÑ
оÑники на лÑдей (ÑÑакÑиÑ, оÑ
оÑÑÑаÑÑÑ Ð½Ð° лÑдей Ð´Ð»Ñ Ð¸Ñ
пÑодажи ÑабоÑоÑговÑам) паÑÑÑлиÑÑÑÑ Ð³Ð¾Ñод. Ðз-за ÑÑого оÑ
Ñана Ñамого Ð·Ð´Ð°Ð½Ð¸Ñ ÑилÑно оÑлабнеÑ. ÐÑо даÑÑ Ð½Ð°Ð¼ возможноÑÑÑ Ð²ÑоÑгнÑÑÑÑÑ Ð² здание под покÑовом ноÑи, когда вÑе бÑдÑÑ Ð·Ð°Ð½ÑÑÑ. Ðо нам нÑжно гÑамоÑно ÑпланиÑоваÑÑ Ð²ÑÑ, ÑÑÐ¾Ð±Ñ Ð½Ðµ пÑивлеÑÑ Ð»Ð¸Ñнего вниманиÑ.
â Ðполне ÑазÑмно, Ñ Ð±ÐµÑÑÑÑ Ð·Ð° ÑÑо дело, Ð²ÐµÐ´Ñ Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ ÐµÑÑÑ Ð¼Ð°Ð³Ð¸Ñ... â Ñказал Ñ, оÑÑанавливаÑÑÑ. â ХоÑÑ, неÑ, ниÑего. РобÑем, беÑÑÑÑ.
УдивлÑнно ÐгÑиÑÐ¸Ñ Ð¿ÑоизнеÑла: "ÐÑ, Ñ Ð¾ÑоÑо, Ñ Ð¾ÑÐµÐ½Ñ Ñада, ÑÑо вÑÑÑеÑила ваÑ."
ÐоÑле пеÑвой помоÑи Ð¼Ñ Ð¾ÑÑалиÑÑ Ð¾Ð¶Ð¸Ð´Ð°ÑÑ Ð½Ð¾Ñи, и мне ÑÑало лÑбопÑÑно лÑÑÑе ÑзнаÑÑ ÑÑÑÑ Ð¿ÑоиÑÑ Ð¾Ð´ÑÑего. Я понимал, ÑÑо ÐгÑиÑÐ¸Ñ Ð¸ ÐлекÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾Ð¿Ð°Ð»Ð¸ в ÑеÑÑезнÑÑ Ð¾Ð¿Ð°ÑноÑÑÑ.
â ÐгÑиÑиÑ, как Ð²Ñ Ð²Ð¾Ð¾Ð±Ñе попали в плен? â ÑпÑоÑил Ñ.
â ÐÑ ÐµÑ Ð°Ð»Ð¸ обÑаÑно домой на повозке поÑле визиÑа к гÑаÑÑ ÐилÑгеÑÑ Ð² окÑеÑÑнÑÑ Ð·ÐµÐ¼Ð»ÑÑ , â наÑала она, ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñлегка дÑожал Ð¾Ñ Ð²Ð¾Ð»Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ. â ÐоÑÐ¿Ð¾Ð¶Ñ ÐлекÑÐ¸Ñ Ñ Ð¾ÑÑÑ Ð²ÑдаÑÑ Ð·Ð°Ð¼Ñж за него, но она Ñзнала об ÑÑом и пÑоÑивилаÑÑ. Ð Ñвоей ÑÑоÑÑи она ÑеÑила лиÑно вÑÑазиÑÑ ÐµÐ¼Ñ Ð½ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÑÑÑво, ÑопÑÐ¾Ð²Ð¾Ð¶Ð´Ð°Ñ ÑÐµÐ±Ñ ÑÑÑажами, коÑоÑÑе, как она надеÑлаÑÑ, заÑиÑÑÑ ÐµÑ.
Я кивнÑл, пÑедÑÑавлÑÑ, как важно Ð´Ð»Ñ Ð¿ÑинÑеÑÑÑ Ð±Ñло оÑÑÑоÑÑÑ Ñвои пÑава.
â ÐонеÑно же, гÑÐ°Ñ ÐилÑÐ³ÐµÑ Ð½Ðµ бÑл ÑÑÐ¾Ð¼Ñ Ñад, â пÑодолжала ÐгÑиÑиÑ, и в ÐµÑ Ð³Ð»Ð°Ð·Ð°Ñ Ð¿Ð¾ÑвилÑÑ Ð³Ð½ÐµÐ². â Ðн закаÑил иÑÑеÑÐ¸ÐºÑ Ð¸ Ñказал, ÑÑо болÑÑе не намеÑен конÑакÑиÑоваÑÑ Ñ ÑлÑÑами. Ðго жаднÑе, Ð¿Ð¾Ñ Ð¾ÑливÑе глаза бÑквалÑно ÑазÑÑвали ÐлекÑÐ¸Ñ Ð½Ð° ÑаÑÑи.
Я поÑÑвÑÑвовал, как Ð¼Ð¾Ñ ÑеÑдÑе забилоÑÑ Ð±ÑÑÑÑее пÑи Ñпоминании гÑаÑа. ÐÑо бÑл не пÑоÑÑо жаднÑй аÑиÑÑокÑаÑ, а Ñеловек, коÑоÑÑй мог бÑÑÑ Ð¾Ð¿Ð°Ñен.
â СпÑÑÑÑ Ð´ÐµÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ñле Ð¸Ñ Ñезда из помеÑÑÑÑ ÐилÑгеÑа на Ð½Ð°Ñ Ð½Ð°Ð¿Ð°Ð»Ð¸... ÑÑи... ÑабоÑоÑговÑÑ. ÐеÑебив вÑÑ ÑÑÑажÑ, они забÑали пÑинÑеÑÑÑ ÐлекÑÐ¸Ñ Ð¸ менÑ. Ð ÑÐ¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ñ Ñ Ð¿Ð¾Ð½Ñл, ÑÑо не Ð¼Ð¾Ð³Ñ Ð¿ÑоÑÑо ÑмоÑÑеÑÑ Ð² ÑÑоÑонÑ.
ÐÐ¾Ð´Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð° ноÑÑ, и во ÑÑме виÑало напÑÑжение. Я знал, ÑÑо нам Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð¼Ð¾ дейÑÑвоваÑÑ Ð±ÑÑÑÑо.
â Так полÑÑаеÑÑÑ, ÑÑо они знали, кого беÑÑÑ Ð² плен, Ñазве неÑ? â ÑдивлÑнно пÑÐ¾Ð´Ð¾Ð»Ð¶Ð°ÐµÑ ÐÑиÑо. â Ðни не ÑпÑаÑивали, поÑÐµÐ¼Ñ Ð¾Ð½Ð° в плаÑÑе, Ñ Ð¾Ñ Ñаной, Ñак к ÑÐ¾Ð¼Ñ Ð¶Ðµ в каÑеÑе. Я-Ñо Ñж ÑоÑно дÑмаÑ, ÑÑо они не ÑÑали Ð±Ñ Ñак Ð¾Ñ Ð¾Ñно бÑаÑÑÑÑ Ð·Ð° неÑ, еÑли Ð±Ñ Ð½Ðµ дÑмали, ÑÑо она не из богаÑой ÑемÑи.
â Ðозможно, но Ñ Ð´ÑмаÑ, Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð½Ðµ ÑÑали Ð±Ñ Ð¿ÑÑаÑÑ, еÑли Ð±Ñ Ð·Ð½Ð°Ð»Ð¸, к ÐºÐ°ÐºÐ¾Ð¼Ñ ÑÐ¾Ð´Ñ Ð»Ñдей оÑноÑиÑÑÑ Ð¿ÑинÑеÑÑа ÐлекÑиÑ, â оÑвеÑÐ°ÐµÑ Ð¾Ð½Ð°, ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÑÑепеÑен, но в нем звÑÑÐ¸Ñ ÑвеÑенноÑÑÑ.
Ðнезапно Ñо ÑÑоÑÐ¾Ð½Ñ ÑаздаеÑÑÑ Ð½Ð°ÑмеÑливÑй ÑÐ¼ÐµÑ :
â Ð-Ñ Ð°-Ñ Ð°-Ñ Ð°! ÐÑо Ñ Ð½Ð°Ñ Ð·Ð´ÐµÑÑ Ð»ÐµÐ¶Ð¸Ñ? Та ÑÐ°Ð¼Ð°Ñ Ð±ÐµÐ³Ð»Ñнка! â пÑоизноÑÐ¸Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð½ из ÑабоÑоÑговÑев, пÑобиÑаÑÑÑ Ðº нам ÑеÑез ÑемнÑй коÑÐ¸Ð´Ð¾Ñ Ð»ÐµÑа. Ðго глаза блеÑÑÑÑ Ð¾Ñ Ð·Ð»Ð¾Ð³Ð¾ ÑдоволÑÑÑвиÑ.
Я обмениваÑÑÑ Ð¾Ð·Ð°Ð´Ð°ÑеннÑми взглÑдами Ñ ÐгÑиÑией. Ðна вÑглÑÐ´Ð¸Ñ Ñпокойно, но Ñ Ð·Ð½Ð°Ñ: внÑÑÑи Ð½ÐµÑ ÐºÐ¸Ð¿Ð¸Ñ Ð²Ð¾Ð»Ð½ÐµÐ½Ð¸Ðµ.
â ÐÐ¾Ñ Ð¸ пÑиÑли на наÑÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ Ð¿ÑоблемÑ, â вздÑÑ Ð°Ñ Ñ. Ð ÑÑÐ¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð¾Ñ Ð²Ð°ÑÑÐ²Ð°ÐµÑ ÑÑвÑÑво безÑÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¾ÑÑи. ÐÑ Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ð»Ð¸ÑÑ Ð² ловÑÑке, и ÑанÑÑ Ð½Ð° побег ÑÑÑемиÑелÑно ÑаÑÑ.
