Розділ 13
ГЛАВА 13
--Пройшло 3 роки---
Я закінчила інститут, пішла працювати в офіс секретаркою до старого чоловіка якому кожну годину треба подавати ліки. Маю свою квартиру. Я відрізана від старого життя. Я не чулі за три роки ні слова ні про Алекса, ні про Андріана, ні про Юлю. Мама не звязувалась зі мною ( їй завжди на мене наплювати)
На жаль живу я не в Лондоні, а біля нього в маленькому містечку (грошей не хватило).
-Юн, ми їдемо в клуб в Лондоні, ти з нами- в кабінет зайшов Войт
-Так, з радістю.-
Войт працює поверхом вище. Із самого початку почав до мене клеєтися. Але друг він дуже класний.
Я так хочу вернутися до Алекса. Але не можу в голові досі випливають слова які він говорив мені по телефони. Мені досі так боляче від його слів. Так стоп! Я не повинна його згадувати в мене нове життя і я повинна про нього забути!
-Ти прекрасно виглядаєш- сказав Войт біля мого будинку.
-Дякую. Коли ми їдемо?
- Вже зараз. Тато позичив мені фургон тому ми прекрасно доїдемо.-ось так я, Войт, Клара, Рома, і Макс сіли у фургон у поїхали в клуб.
Це був простий клуб, в якому гриміла музика. Ми заказали коктелі і сіли за стіл. Ми веселились, пили і сміялись, і вже коли збирались піти танцювати до нас підійшов один з охоронників:
-Вибачте що мішаю, ви Юнона Свонет?
-Так це я
-Ви повинні пройти зі мною- друзі зразу зашуміли.
-Тихіше!- гарикнула я на них-Що сталось?
-Вас розшукують вже три роки по всій планеті Земля. Вас рахують пропавшою безвісті.
-Я нікуди не піту
-Вибачте, але якщо не підете ви самі, тоді ми потягнемо вас силою.
-Ви не маєте права!!!!-висказав Макс
-Ви можете пройти з нами-охоронник взяв мене під руку і пішов в перед. Ми зайшли в кабінет. Шкіряний диван, стілець, лаковий стіл-сідайте. Містер Дамір скоро буде і все скаже. -містер Дамір, містер Дамір.... десь я це чула. Твою мать!!! Це прізвище...Алекса. Він мене шукав! Але чому? Він сам мене кинув, сказав забиратись з його життя а тепер він мене шукає! Як це зрозуміти? Ні я не хочу його бачити! Не зараз!
-Мені хоча б у туалет можна?
-Можна. Вам туди- дякую тим що придумали вікна у туалеті. Я випригунула з нього.
-Чорт!- я пригнула з другого поверху і тепер в мене болить нога. Ай, ладно, головне зараз забратись з цього місця. Я швидко побігла як хтось схватив мене за руку і шарпнув назад. Як з землі виросли два імбіцили і поволокли назад клуб. Тепер якось було поіншому. В повітрі був запах цигар. Крісло було розвернене до стіни і на ньому точно хтось сидів. Я відчула запах до болю знайомого парфюму.... я знаю хто це...... Алекс!....