Розділ 17
-Алекс я тебе теж люблю, але...
-Що але?
-Але я впевненна що кращого від тебе я не знайду.
-Іі...
-Так.
-Я люблю тебе!
-І я люблю тебе!
-Коли весілля?
-Яка ти нетерпилива. Я не знаю.
-А я знаю. 12 липня.
-12 липня?
-Так, нам хватить два місяця?
-Звичайно хватить-сказав хлопець і повалив мене на ліжко.....
Час линув дуже швидко! В нас було все готово, через два тижня в мене весілля, а сьогодні день народження! Але нажаль, Алекса викликали на роботу. Я сиділа в кабінеті і чесно.... скучаю!
-Юнона?
-Так, Василь Юрович?
-Сьогодні вже можеш йти.
-Але робочий день ще не скінчився!
-В тебе день народження, це мій тобі подарок.
-Ага, дякую!-я швидко вилетіла щ кабінету. -Краще би зарплату підвищив, скотина-пробубнила я. Позвонивши Владу( колезі по ррботі) і домовилися піти в клуб. Гулять так гулять.
Я проснулась від сонячних променів. Ага! Хрен вам! Ч проснулась від кричащого телефону!
-Алло?
-Юнона, збирайся ти повинна негайно виіхати у Великобританію, на два тижня там....
-Яка Великабританія? В мене весілля через два тижня.
-Твоє весілля в суботу, а ти приїдеш в п'ятницю.
-Василь Юрович, зрозумійте я...
-Нічого не хочу слухати. Я зараз скину що ти маєш там робити.-і відключився.
-ААААААААААААА!!!!!
-Що сталось?-в кімнату забігла Анна ( домохазяйка, хто забув)
-Нічого! Де Алекс.
-Ще не приїхаву він затримується.
-Дякую.-вона вийшла а я стала надзвонювати своєму нареченому. Але він не брав. Сука!! Швидко зібравшись, написавши листа і прикріпили його на холодильник я виїхала в аеропорт.