Розділ 16
-Добрий вечір. Як поживаєте - і тут понеслось
-Юн, що ти тут робиш?
- Відихаю, як і ти все своє життя.
-Ольга, можна ми поговорив на самоті?
- Так звичайно. Я подихаю повітрям.
-Сідай Юн
-Я що моя мачуха зі мною говорити не збирається?
-Юн, навіщо ти так?
Як так? Це не я кинула жінку з дитиною і за вісім років навіть не поцікавилася чи жива я! Вибач але щось мені здається що я поки що нічого поганого не зробила!- на диво говорила я дуже спокійно хоча в середині бушував ураган.
-Ні я не буду тебе слухати до знаю все що ти хочеш мені сказати. Я....я просто не можу зрозуміти "чому?", але нажаль на це питання я не получу відповідь ніколи!- мій голос затремтів і зрадлива сльози скотилась по обличчю. Чорт! Ну чому зараз? Я не можу показати як мені боляче бачити його тут з якоюсь шлюхою, коли він міг позвонити мені і зустрітись зі мною!- вибач що помішала тобі і твоїй шлю..., дамі. Всього найкращого!!!!
Я побігла на вулицю і зупинився перше попавше таксі поїхала додому.
Я проснулась від несамовитої жари. Алекс. Він лежав і тримав руку на моїй талії, прижимаючи мене до себе.
-Алекс?
-Що?
-Пусти мене.
-Неа.
-Ну пусти.
- Спии.
- Випустила мене зі своїх лап, ведмідь.
- Це було обідно!
-Зато ти проснувся.
-Вмієш ти будити.
-Вибач
-За що?
-За те що зіпсувала вечір
- Нічого таких вечорів у нас буде багато. Можливо , Андріан був правий і не треба було запрошувати твого батька з мачухою в ресторан, бо....
-Стоп! Це ти їх запросив?
Так . Вислухай мене. Я хотів щоб ви помирилися. Я знаю як тобі тяжко і больно за те що він кинув вас. Але я знайшов його і він щиро покаявся. А пані Олю, та що була з ним, то його дружина вже років чотири він має від неї дочку скоро буде три роки і.
- Стоп. Він покаявся?
-Так. Сказав що йому стидно за той інцидент і він хоче поговорити з тобою але незнає як це зробити.
- Я на тебе зла- сказала я і пішла в душ.
Спустившись в низ на столі мене чекали хлопчики з варенням та записка:
" Я поїхав на роботу. Вибач але я справді хотів щоб ти з ним помирилась. Вечором до сьомої будь готова, ми їдеш в ресторан де тебе чекає сюрприз. Люблю тебе моя любима принцеса!"
Вдівшись, зробивши зачіску та макіяж, я вийшла на вулицю де мене вже чекала машина. Дивно, але Алекса не було мене віз водій. Зупинившись біля ресторана "Ромео та Джульетта". Зібравши всю силу в кулак і зайшла в середину, повсюди були свічки,а в середині за столом сидів Алекс, який побачивши мене він встав та підійшов. Тільки зараз я зрозуміла що крім нас в залі нікого немає.
-Потанцюємо?
-Я не...- але він не дав договорити бо вже кружив мене в танці. Незнаю скільки тривав цей танець. Дивлячись в його очі і забувалась.
-Я люблю тебе.
-І я тебе люблю.
-Те що я зараз скажу може тебе злякати, але дослідах мене до кінця.
-Ти лякаєш мене.
-Я тебе дуже сильно люблю. Я довго вагався, але я впевнений що не пошкодую про це ніколи.Юнона, ти вийдеш за мене заміж?- він простягнув мені білосніжну коробочку з колечком і дивився на мене своїми головними мовами в яких я бачила ніжність і надію. Надію на те що я не відмовлю йому. Але хіба можна так різко? Ми так багато пережили. Можливо і роблю величезну помилку, але ....
- Алекс, я також тебе люблю,але..............