Частина 1
«???¹»: сер Алукард, це було останнє місце де ми мали побувати на "Алькатрасі".
«Алукард»: добре. Вирушаємо у порт. Він нас уже очікує. І не тільки він.
«???²»: "і не тільки він"? З нами ще хтось попливе?
«Алукард»: так. З нами попливе моя колишня напарниця. Більше не ставити зайвих питань. Пішли.
Йдучи містом, від нудьги двоє з трьох, почали згадувати про часи коли вони не були ще "Воронами".
«???¹»: Олег, як ти взагалі став "вороном"?
«Олег(ворон²) »: я? Не дуже цікава історія. На жаль мав проблеми з грошима і подався в добровольці на фронт. Все одно нічого було втрачати. А під кінець війни становище кращим не стало. Потім мені прийшло електронне письмо з запрошенням в мафію "Ворони". Тоді я зважив всі за і проти та вирішив знову взяти зброю в руки. Однак в цей раз я більше її не зможу покласти.
«Ворон¹»: а я став вороном в інших спосіб. Як знаєш "ворони" сформувалися ще під час війни. Я вступив завдяки, тому що мене врятували з полону, однак на жаль я по інформації яку мені надали мене вже вважали мертвим, та і я був з прифронтового міста, мені не було до кого вертатися. Тож перед мною був вибір, стати одним з моїх рятівників або вернутися у світ живих. Як бачиш я зробив свій вибір.
«Олег»: став вороном...
«Ворон¹»: а як ви стали "вороном", сер Алукард? Бо ваша поява в рядах "воронів" достатньо загадкова. Все що всім відомо це те що в один день ви стали вороном і зразу ж стали золотим "вороном".
«Алукард»: якщо все засекречено значить так воно має бути.
«Ворон¹»: ну добре. Просто було цікаво як такий сильний воїн став "вороном". В злочинному світі ви відомі як "Ангел смерті"
«Алукард»: секрет.
«Ворон¹»: а ще нам розказали що ви один з найсильніших. Що ви можете всіх 5 перемогти разом взятих. Вас навіть до лідера прирівнюють.
«Алукард»: а це ще що за дурниці? Хто вам це сказав?
«Олег»: Командир Кенні.
«Алукард»: з усіх я б найбільш недовір'я в Кенні. Його особистість не вселяє довіри.
Уже при вході у порт трьох воронів зупиняє один чоловік.
«???»: стій, ти. Я знаю хто ти!
Чоловік був схожий на ковбоя, а в одній руці він тримав вінчестер, а в друга вказувала на Алукарда
«Ворон¹»: сер у вас якісь проблеми?
«Алукард»: ти я бачу достатньо сміливий якщо переходиш мені дорогу, навіть більше, ти заважаєш пройти в порт.
«Дикий Джо»: бійся мене Алукард. Я Диких Джо прийшов забрати твою душу.
Не встиг він і прицілитися в Алукарда як його збила з ніг жінка в білій одежі.
«???»: ой. Яка ж я не уважна, випадково ударила з усієї сили вам по нозі. Скоріше за все тепер ти не зможеш ходити. Яка журба. О, а цей вінчестер я заберу собі, він такий гарний і блискучий.
Не встиг Джо полежати на землі як його за шию підняв Алукард, проставивши до його ока пістолет.
«Алукард»: Олег, Андрій, йдіть до Кенні, завантажте вантаж. Шарлотта, а ми з тобою його допитаємо.
Ворони віддалилися.
«Алукард»: Говори хто тебе вислав по мене, хто дав не справжню інформацію про мене і на кого ти працюєш. Бо в тебе є шанс перестати бути інвалідом.
«Дикий Джо»: вибачте, я просто не знав.
Рука Алукарда що тримала шию почала стискатися. Лице чоловіка скривилося, в тремтячому голосі почулися нотки нестачі кисню
«Алукард»: відповідай на мої питання, мені не потрібні пусті слова
«Дикий Джо»: це все Апокаліпсис. Це вони мені сказали вас вбити, я тільки недавно став на шлях злочинів, я не знав що ви такий сильний і що вам не можна переходити дорогу. вибачте.
Алукард відпустив його. Він впав жадібно ковтаючи повітря.
«Дикий Джо»: д-дякую. Вибачте мені за мою наглість, я вам більше навіть на очі не покажусь.
Він піднявся і чкурнув чим подальше.
«Шарлотта»: Апокаліпсис, невже самі вони?
«Алукард»: американські терористи, що вони забули на "Алькатрасі". З другої сторони не важливо, нам треба до катера.
Уже прийшовши, вони побачили як чоловік середній за зростом, в масті ворона, в більш скромному вбранні ніж у звичайних воронів. Він чистив кулемет що був на палубі. Однак він помітив їх двох.
«Кенні»: а, ви уже тут друзі мої. Кенні запрошує вас на борт мого торпедного катера "PT-61 Elco 77".
Зайшовши в середину Кенні витяг з кобури пістолет і направив його в лице Шарлотти.
«Шарлотта»: я тут з Алукардом, можна і зброю відставити...
«Кенні»: останні слова?
«Шарлотта»: за що?
Кенні натиснув на курок, з дула пістолета вийшов прапорець з надписом "БАМ!"
«Кенні»: тепер ти можеш бути разом з нами, хе-хе
«Шарлотта»: а це так було обов'язково? Алукард він тебе тож так?
«Алукард»: ні. Він коли ми жали руки один одному шокером ударив мене, я за це йому руку хотів зламати.
«Кенні»: вона мене ще досі поболює...
«Алукард»: а нічого зі мною жартувати.
«Кенні»: ну в мене така традиція, підловити на помилці новенького.
«Алукард»: тоді думай що я тебе на помилці підловив.
«Кенні»: звучить як виклик, тоді думаю 1/1. Хе-хе-хе. А тепер пропоную нам розмістися по місцях, ми вирушаємо, через пару так годин будемо в Франції. Тож поплили