2 розділ 1 частина.
Аня шокована:
—Мамо, скажи що це не правда!
—Мені шкода доню, но іншого виходу не було.
—Ненавиджу! Всіх ненавиджу!
Аня бистрому вийшла з кімнати.
Дом орендований Мілани...
Мілана сиділа та гладила живіт.
—Я маю знайти роботу.
Мілана встала та вийшла і пішла кудись. Вона ішла ішла, підійшовши до магазину вона попросила газету з оголошеннями про роботу.
Вона розглядала газету, та найшла підходящий варіант.
Вона дістала телефон та передзвонила по номеру.
—Алло, я по оголошеню на вакансію офіціанта.
—Вибачте, ми вже знайшли.
—А більше немає ніяких вакансій?
—Ні вибачте.
—Добре, дякую до побачення.
Мілана пішла назад.
Зайшовши у будинок вона сіла на діван та розглядала газету та знайшла оголошення. Уборщица школи. Вона взяла телефон та передзвонила.
—Алло, я по поводу оголошення на вакансію уборщица в школі.
—Добре, скільки годин в день ви можете працювати?
—Скільки потрібно.
—Це п'ять годин щодня, але робота важка, ви точно готові?
—Так,
— добре я надішлють вам адресу.
—Дякую...
Дом Олега.
Аня вибігла з дому та сіла в машину та рушила. Мати вийшла на вулицю та теж сіла в машину з водієм. І йхала за Анею.
Аня сиділа за рулем та плакала:
—Цього не може бути! Ні! Ні! Це не правда!!
Мати йхала за нею та почала звонити до ней.
Аня йхала та не чула нічого в голові прокручувались усі спогади про дитину.
—Міланно! Ненавиджу тебе! Ненавиджу!
Аня ще швидше пойхала до будинку Мілани (першого) дойхавши вона зупинилась та вийшла з машини та почала стукати у ворота. Потім вирішила взяти пульт та відченив ворота. Вона забігла з криками:
—Мілано! Виходить! Я знаю що ти тут!!
Мати під'їхала та зупинилась вона вийшла. Аня виломав двері та забігла у дім. Мати забігла у дім.
Аня все розкидала та кричала. Вона пішла нагору. Мати підійшла ззаду.
—Вона ніколи не дізнається що це її дитина, і угода тому вона не забере йй. Ти головне не втрачайте надій.
—За що це все?
—Заспокойся, доню...
Мати обійняла Аню. А Аню її.
Настав вечір...
Мілана поверталась з собрання засмученою, тому що її не взяли.
Олег поїхав до свого друга, той шукає Мілану.
Настав ранок...
Дом Олега.
Аня щось спала.
Олег зайшов у дом та пішов до мати.
Постукав у двері.
Мати давно вже не спала.
Тому відченив двері.
Олег зайшов та заченив двері.
—Де батько?
—Він у компанію пойхав.
—Добре. А Мілана де?
—У будинку який ми її дали.
—Немає. Ти щось її сказала що вона пішла з запискою прощальною. Послухай ! Якщо ти щось сказала чи зробила я всеодно дізнаюсь правду. І тоді всі винні постраждають.
—Сину, не кажи такого.
Олег вийшов та закрив двері він пішов у спальню. Зайшовши він побачив Аню яка спала, він не захотів її будити і тому вийшов.
Олег вийшов з дому та сів у машину і поїхав тут сразу звонить його друг.
—Алло, щось знайшов.
—Я тобі скину адресу.
—Дякую.
—Не дякуй, ми ж друзі.
Вислав адресу. Олег побачив та поїхав. Він їхав та думав.
Дом Мілани.
Вона сіла та почала писати у щоденнику.
Я не знаю що робити. На роботу не беруть. Добре що їжа є. І дом хотіла і орендований. Я так втомилася від цих проблем. Цікаво а Олег знайшов мою записку? Напевне так не знаю. О суть не забула сьогодні піду куплю мочалку, а то не можу помити посуду.
Вона встала та поклала щоденник на стол та надівши пальто і взявши гроші вийшла.
І пішла у магазин.
Олег під'їхав та зупинився. І бистрому вийшов. Він побачив що двері без замка він открив їх та зайшов. Маленька комнатка потім ще дві менші. Він подивився навколо та побачив щоденник Мілани. Взяв його сів і почав читати.
—Ех Мілано, ти не винна...
Олег перегорнув сторінку та взяв ручку і почав писати.
Ти не винна, я маю тобі зізнатись, ти тоже мені не байдуже, я дуже хвилююсь за тебе.
Мілана зайшла та побачила Олега і тихо поклала мочалку.
Олег закрив щоденник та встав.
—Пойхали зі мною.
—Я нікуди не пойду.
—Добре. Зараз я прийду.
Олег пішов.
Мілана дуже боялась.
Олег зайшов та дав її в руки пістолета.
-Навіщо?!
—Знаеш як ти мене захистиш. Убивши мене, я не можу так жити. Я не знаю як ти як дитина. Дитина це єдина людина яка мені рідна. Якщо поруч зі мною не буде тебе і дитини, то навіщо мені таке життя. Стриляй. І усе, покінчити з усім.
Мілана дивилась на Олега та пустила сльозу.
Мілана підняла пістолета та вистрілила уверх.
Олег злякався.
Мілана присіла на землю та почала плакати.
—Я не можу!
Олег присів та почав заспокоювати її.
—Заспокоїся, усе, усе.