Моя дитина

Їхали парком довгими дорогами. Почався дощ. Перший весняний дощ.
По стелі машини почали падати прозорі краплі.
Мілана посміхнулася Олегу,  а він її.
Олег:
—Я хочу дещо зробити?
—Що?
—Построїти нам дом.
—Ти це серйозно?
—Так. Гроші в мене є, ми побудуємо себе.
—Який він буде?
—Знаю лише одне в нас буде не одна дитина.
—А ти скільки хочеш?
—Двоє, троє.
—Побачимо, що нам доля підготує.
—Осталося проект замовити. Купити великий участок, найти строителей і строїти.
—Але це буде дуже довго?
—Знаю десь місяців 6. Нічого почекаємо.
—Почекаємо.
—А ти як думаєш?
—Незнаю.
—Ти думала що я не дізнаюся правди.
—Якой правди?
—Що через 15 тижнів твій день народження.
—Але я хочу подарувати тобі дещо. Побачення коли прийдемо.
Через декілька минут вони прийхали.
Вони прийхали у дорогий магазин. Олег вийшов а Мілана лишилася у машині. Через минут 10 він прийшов. Мілана вийшла. Олег мовчки прийняв її волосся та надів її кольє з брилиантами.
Олег:
—Давай я сфоткаю тебе.
Олег дістав телефон . Мілана посміхнулася. Він її сфоткаю а потім сам став вони зробили багато селфи і фотографії.
Настав вечір...
Мілана і Олег спали у будинку Олега. Мілана обіймала Олега а він її.
Настав ранок...
Мілана і Олег гуляли у саду та говорили. Олег закрив її очі та повів у секретне місце у саду.
Откривши очі Мілана побачила клітку для папугаїв. Олег зняв тканину. А там дві жовті птічки.
Мілана зраділа:
—Давай їх відпустемо?
—Ні, в них тут все є.
—Добре. Які ж вони гарні.
Пройшло 8 тижнів...
Яна гуляла у саду з Артуром та Олегом. Яну раптом схватив живіт у неї була 19 неділя.
Через годину. Мілана , Олег та Артур з мамою та батьком чекали за дверима. Лікар вийшов:
—Мені шкода... Ми не змогли їх врятувати. У Яни була пухлина, а дитина була хворою.
Артур знепритомнів.
Мілана заплакала.
Олег утешав Артура.
Мати плакала з батьком.
Мілана пішла на вулицю. Та раптом у неї схватив живіт.
—Ааа! Господи, як боляче. Лікарю!
Вона знепритомніла.
Через 5 хвилин...
Вона очнулася у палаті під капельницею.
—Що зі мною.
—У вас є ризик ранніх пологів.
—Що?!
—Вам треба лежати в лікарні.
—Але я не можу.

В'язниця:
Артем вийшов з валізою за гарну поведінку він пішов до банку щоб зняти свої 23 000 000 гривень. А потім він викраде Мілану.
Аеропорт:
Аня поміняла ім'я та фамілію і зробила три пластичні операції і раділа лінзи зеленого цвета перекрасила волосся у рижі. І все це заради плану вбивства Мілани. Який планувався здійснитися через місяці.

Мілана вийшла з палати з таблетками. Та пішла до Олега.
Олег плакав усі плакали.
Через 2 тижні.
Яну ховали. Артур присів на могилу та почав плакати:
—Янооо!!
Мати і батько тоже плакали. Мілана заспокоювала Олега. А мати Мілани заспокоювала Мілану.
Пройшов день...
Мілана прийшла сама до дому засмучена вона почала плакати:
—Вона ж така молода. А дитина. Господи...
Раптом вона відчула біль.
—Аайй. Нада випити таблетки.
Вона підійшла та открила комод та взяла пляшечку з таблетками але там небуло жодної.
Мілана злякалася.
—Тільки не це. Синочку не поспішай...
Мілана почала кричати від болі.
—ааайй господи...
Вона взяла телефона та не втримала його в руках. Телефон упав, а Мілана впала на землю. В неї дуже болів живіт:
—Олегггг!!!
Настав вечір...
Олег зайшов у спальню та побачив непритомна Мілану.
—Мілано...Викличте швидку!!!