Аварія
Мілана підійшла та взяла сина на руки.
Олег запитав:
-Щось не так?
-Ні, до мене звонила якась жінка сказала що вона моя сестра по батьку.
-Може це пастка.
-Не думаю. Вона розказала мені про мою маму про мого батька. Завтра я поїду.
-Але спершу відсвяткуємо твій день народження.
Мілана поглянув на Олега:
-Добре.
Мілана взяла сина на руки та поцілувала його у лобик:
-Андрійко...
А потім:
-Давай коли йому виповниться 1 рік і так далі буде велике свято.
-Давай.
Настав вечір...
Мілана ласкала Андрія та усміхалася.
Настав ранок.
На балконі стояв стіл з свічками тортом та шарами. Двері на балкон були прикрашені.
Мілана прокинулася та вдягнувши легке плаття та умившись вона пішла на балкон де був Олег.
Олег:
-З днем народження тебе....
Мілана засміялася.
-Задувай.
Мілана задула. Олег похлопав та дістав подарунок це був браслет з ключем.
Олег надів та замкнув його.
-Ми будемо разом завжди.
-Назавжди.
Олег і Мілана обійняли друг друга.
Та пішли до сина.
Через 2 години...
Мілана їхала на назначену адресу.
За нею поїхав Артем він хотів її викрасти.
Річка:
Аня сиділа у машині. А кілер готувався.
На горах з'явилася машина. Він побачив Мілану та вистрілив, але попала куля у водія.
Мілана почула постріл та побачивши що у водія вистрілили.
Від цього машина стала некерованою.
Аня і кілер поїхали іншою дорогою.
Артем побачив що щось не так та зупинився і вийшов.
Мілана:
-Олеггг!!! Андрій!!! Синннккуу!! Оооллееегггг!!!
Машина падала у море.
Артем побачивши це почав бігти до сходів униз.
Мілана:
-Нннііі!!!!
Машина впала у воду.
Артем занурився у воді він взяв камінь і розбив ним машину.
Мілана була непритомна.
Він розбив скло та дістав Мілану та виплив на гору та наруках поніс її до машини. Він поклав її у машину та поїхав визвавши всіх лікарів до себе до дому.
Пройшло три дня:
Олег сидів на сходах до моря та дивився як шукають Мілану, він плакав.
-Мілано.... Міланноо...
Мати Мілани плакала її заспокоював батько Олега. А Артур говорив з поліцейськими.
Олег дивився на безкінечну річку та говорив:
—Ти жива, я тебе знайду....
Дом Артема.
У цокольному етажі було зроблено наче справжню лікарню для Мілани. Мілана була в комі після операції. Артем приготував документи та змінив її ім'я на Емма Шендил.
Пройшло 10 днів.
Олег постійно приходив до річки та говорив з слідчим:
—Пане Олег, ну ви розумієте, ми все перевірили найшли тільки машину і водія і нікого більше.
—Шукайте ще...
—Це без полєзно.
—Вона жива! Чуєте, вона жива!
Настав вечір...
Олег прийшов до сина він тримає його на руках та дивиться на нього.
Потім лягає спати.
Йому сниться сон:
Він на річці но у гарному місці наче парк повсюди туман... Потім він бачить Мілану.
—Мілано!!
Мілана обернулася.
—Пока!
—Ні!! Повернись до мене прошу!
—Я помню всі твої слова... Я іду ти змерись що це назавжди.
Олег догнав її та взяв за руку:
—А чуже я, син...
—Якщо хочеш іди з сином до мене.
—Ні ти жива! Ти прийдеш до мене?
—Мені шкода, що так все вийшло...
Та пішла далі по мосту.
Та зникла.
Олег почав оглядуватися по сторонах:
—Мілано!!!
Та прокинувся.
Настав ранок....
Олег ходив по сторонах шукав парк з сна на річці.
Він побачив ворота парку.
Він пішов та на дивно ворота були відчинені. Він зайшов у парк з надією найти Мілану.
Обійшовши весь парк він опинився у тупику.