Розділ 7
ГЛАВА 7
Я заспівала пісню. А далі пішло щось зовсім непохоже на нормальну вечірку. Музику було чути ще на іншій вулиці. Хтось розбив сервіз привезений з Греції. І вигнати всіх ми змогли лише під ранок зі словами " Зараз приїдуть батьки і треба швидко прибрати", після цих слів квартира стала порожня. Хібащо людей двоє спало на підлозі. Поки Алекс їх довіз, я встигла прибрати. Томущо половино речей я викинула бо вони вже не могли працювати. Ледве стоячи на ногах, я всетаки дойшла до ліжка і заснула.
Пройшов тиждень. Після того як ми получили від батьків що порозбивали стільки речей, все стало чудово.(Ага!). Затра йдем з батьками в кафе, мама хоче щось нам всім сказати. Аще завтра наші однокласники ідуть в кафе святкувати чиєсь день народження. Нажаль чи нарадість ми з Алексом неможем піти.
В кафе ми з Алексом зайшли за ручки. Я вде побачила батьків, але і ще дещо, наші однокласники святкували день народження імено в цьому кафе. Вони сиділи дальше за величезним столом дехто вже встиг нас замітити
-Чорт! -вилаялась я тихо і постаралась щоб мене ніхто не почув. Ні. Мене почув Алекс.
-Що таке? Ти щось забула.-спитав хлопець
-Ні просто дехто забув спитати де святкують день народження наші друзі. Подивись вперед.
-Твою мать!!
-І я про це. Пішли. Нам вже нема куди діватись.- сміливим кроком ми пішли до столика батьків. Але за ним сиділо забагато людей. Алехандро, ось хто був лишній.
-Мамо, що сталось? -спитала я як тільки ми сіли і заказали їжу.
-У мене для вас чудесна новина. Ми з Олехандро вирішили одружитися- ось ще цього нехватало!!