Самогубство. Рішення Мілани.
Вона подивилась по сторонам.
Олег прийхав до будинку. У теж врем'я підйхала швидка. Олег злякався що щось з батьками та забіг у будинок.
По сходах на каталці лікарів лежала непритомна.
Олег здивувався;
-Що тут сталось.
Мати:
-Випила таблетки.
-Що?! Анюю!
Олег підбіг до Ані та тримав йй за руку.
Врачі закрили йй у машині.
Олег;
-Я з вами йду!
-Добре.
Олег сів у швидку кабіню до Ані. Машина пойхала.
Він взяв Аню за руку:
-Я не думав що ти це зробиш, пробач мені, но тільки живи... Врачі давали уколи та ставила капельниці.
Дом Мілани.
Мілана взяла щоденник та почала писати:
Він твій батько я тобі чимось навіть заздрю...
Я не хочу щоб він звик до мене.
Бо я уже звикла, тепер що мені робити? І за мене зруйнується сім'я. Мені добре коли він поруч, хоч знаю що це дурниці, но якщо я не хочу закохатись у нього я маю менше часу бути з ним...
Та закрила щоденник. І лежала нерозуміючи як це можна зробити. Вона встала та переодягнувшись вона умилась та вийшла з дому.
Та пішла половину пути до нового дому, але забула дорогу, але згадала адресу.
І викликала таксі.
Лікарня.
Аню везли кудись.
Олег біг за ними.
Потім йому сказали далі не іти і закрили двері.
Олег сів на діван та почав плакати.
Мілана йхала у таксі по тій дорозі що йхала з Олегом. Спогади не давали йй покоя та вона почала тихо плакати.
Прийхала. Мілана розплатилась і вийшла до ворот. Стояла декілька минут та просто плакала.
Пройшла година..
Олег сидів з мамою та плакав.
Яна принесла води.
Олег:
-Дякую.
Він взяв та випив.
Яна сіла біля них.
Через пару сикунт лікар вийшов до них.
-Усе добре, хто з вас Олег?
Олег:
-Я
-Вас хоче бачити пацієнтка.
-Добре.
Олег пішов.
Олег зайшов у палату та сів на крісло;
-Обіцяй, що більше ніколи такого не зробиш.
-Добре, якщо ти будеш разом зі мною.
-Добре.
Аня зраділа. Олег думав про щось.
-Я вже піду.
Олег вийшов та пішов до вихода з лікарні.
Олег звонив до Мілани, але вона не відповідала, він злякався що знову щось не так та викликав таксі.
Мілана була у свойй комнаті та писала у щоденнику.
В мене самой не було мами, а в тебе є і мама і папа. Вони тебе дуже люблять.
Та закрила щоденник і вийшла з комнати та пішла у сад.
Ззаді ней стояв Артем він підійшов та закрив рота.
Мілана била ногами та питалась вирватись але нічого не виходило.
Артем:
-Бач не мертва. Це й добре тепер ми одружимось.
Олег підйхав до дому та вийшовши з машини побачив що якийсь чоловік тримає Мілану. Олег тихо зайшов у сад.
Він ударив по голові Артема руками. Артем упав. Олег ще додав у живіт і між ноги і голову.
Артем лежав.
Олег підійшов до Мілани.
Мілана подивилась на Олег.
Артем встав та дістав пістолет:
-Не смій навіть дивитись на нього! Ти моя!
Мілана побачила.
Артем цілився.
Мілана відштовхнула Олега.
Олег побачив зброю та став перед Міланою.
Олег підійшов до Артема:
-Послухай, Артем, припини негайно!
-моя!
Та вистрілив у Олега.
Олег почув біль.
Мілана закричала:
-Оллегг! Олег! Прошу! Олегг!!
Та підбігла.
Артем втік.
Мілана кричала та плакала.
Мілана взяла телефон та викликала швидку.
-Олег!!
Швидка приїхала.
Мілана зайшла в машину.
Олега завезли у машину.
Мілана тримала руку Олега.
-Олег, будь-ласка, тримайся.
Олегу допомагали лікарі.
Лікар:
-У нього зараз буде зупинка серця.
Лікарі кололи припарати, та раптом серце перестало битись.
Мілана злякалась та не могла промовити а ні слова.
Лікарі робили усе можливе.
Мілана плакала та тримала руку Олега.
Через годину...
Мілана сиділа на дівані біля реанімації.
Олег бачив ведіння:
Мілана з її сином та Олегом вечеряють. Мілана:
-Синку...
Син підбігає та обіймає її.
Мілана сидить та чекає.
Приходить мати та батько Олега.
Мілана встає:
-Добрий день...
Вони промовчали.
Мілана зрозуміла що вона в усьому винна.
Вона сіла та трогала живіт.
Олег дивився ведіння.
Мілана обійняла Олега та сказала:
-Я тебе кохаю. ..
-Я теж.
Мілана встала та почала ходити туди сюди.
Мати Олега плакала та говорила з батьком Олега.
Мілана згадувала:
Артем:
-Бач не мертва. Це й добре тепер ми одружимось.
Олег підйхав до дому та вийшовши з машини побачив що якийсь чоловік тримає Мілану. Олег тихо зайшов у сад.
Він ударив по голові Артема руками. Артем упав. Олег ще додав у живіт і між ноги і голову.
Артем лежав.
Олег підійшов до Мілани.
Мілана подивилась на Олег.
Артем встав та дістав пістолет:
-Не смій навіть дивитись на нього! Ти моя!
Мілана побачила.
Артем цілився.
Мілана відштовхнула Олега.
Олег побачив зброю та став перед Міланою.
Олег підійшов до Артема:
-Послухай, Артем, припини негайно!
-моя!
Та вистрілив у Олега.
Олег почув біль.
Мілана закричала:
-Оллегг! Олег! Прошу! Олегг!!
Та підбігла.
Артем втік.
Та витирала сльози, вона дивилась на двері реанімацій та підбігла та почала кричати:
-Олегг!! Олег!!!
Мати встала та підійшла до ней та обійняла її.
-Подумай про дитину, не муч її так.
-Це я всьому винна.
Батько взяв та побачив смс від Ані
"Прийдіть до мене я хочу вам дещо сказати"
"Добре, через десяті минут буду"
Мілана плакала.
Мати заспокоювала йй.
-Не переживай!
-Я не переживати, якщо він одужає, я ніколи не підійдуть до нього не говоритиму, тільки хай одужує!
-Він одужає, ми визвемо поліцію, а ти єдина людина яка була в ту минута. Ти бачиш свідчення.
-Добре, але не знаю як його звуть.
-А Олег знає?
-Олег казав на нього Артем.
-А опиши його.
-Низенький, хустка борода жовта шкіра чорні глаза чорне волосся.
-Я знаю хто це.
Батько тихо пішов.
-Хто?
-Брат Ані, зведений.
-Що?!