2 розділ
Мілана пішла до свою комнату.
Олег пішов за нею.
Мілана закрила двері.
Олег стукав:
—Мілано, відчини! Будь ласка!
—Іди звідси!
—Я нікуди не піду. Якщо ти мені скажеш, я постараюсь допомогти!
Мілана присіла на коліна та почала плакати.
—Іди звідси, я все знаю, всю правду.
—Яку правду?! Вийди і я розкажу дещо.
—Добре, що ти хочеш сказати.
Мілана вийшла.
Олег подивився її в очі.
—Я знаю це може показатися тобі неправдою. 8 неділі ти виношуєш дитину, але вона не Ані. А моя і твоя.
Мілана подивилась йому в очі та зрозуміла все. Вона зайшла у комнату та дістала справку яку її надіслали. Вийшовши вона закрила її і дала Олегу.
Олег здивувався.
Та откривши її, він подивився на Мілану.
Мілана:
—Радій!
Та обійшла його і пішла далі.
Олег побіг за нею.
Мілана відченила двері та пішла кудись. Зловила таксі і поїхала.
Олег зрозумів що ще хтось про це знає, тому що батько не міг зробити цього.
Олег тримаючи справку у руках він сів у машину та пойхав до свого дому.
Дом Олега:
Олег під'їхав та зупинився і бистро вийшов і пішов до Ані.
Дійшовши до кімнати він зайшов та закрив двері.
—Аню!
Аня вийшов з балкону та підійшла до Олега та обійняла.
Олег відштовхнув її.
Аня здивувалась:
—Що сталось?!
—Що сталося. Да? Як ти могла?
—Що могла?
—Сказати Мілані що дитина її.
—Ну не знаю, я цього не робила. Я вас ненавиджу, ви обманули мене. Казали що це моя дитина, а насправді ні.
—Чому ти так змінилася?
—Це ти змінився. Ти ж мені обіцяв що не закохаєшся у неї!
—Обіцяв, но нічого не можу зробити.
—Скажи мені правду: Ти її кохаєш?
—Так! Кохаю.
—Тоді іди, іди!
—Якщо вона не пробаче мені я все зроблю щоб ти відчула той біль який я зараз відчуваю.
Аня обернулася.
Олег вийшов гупнувши дверима.
Мати вийшла зі своєї кімнати та побачила розлюченого Олега:
—Синку...
Але він пройшов повз неї.
Мати здивувалась та побігла до Ані.
Аня плакала впавши на Пол.
Мати зайшла:
—Аню!
Та підбігла присіла до неї.
Аня плакала:
—Зробіть щось.
—Я вже придумала дещо. Я її видам заміж, а якщо вона не вийде я відправлю її на аборт. Вона не захоче вбивати свою ж дитину.
—Роби що хочеш. Но врятуй нашу шлюб.
Пройшла година і 30 хвилин...
Мати зустрілась з Міланою.
Мати:
—Ти тепер знаеш що це дитина твоя, ти можеш її залишити собі, але при умові ти вийдеш заміж за сина нашої служниці.
Мілана шокована:
—Ні, ні за кого я не вийду.
—Тоді поїхали.
—Куди?!
—Ти свій вибір зробила. Ти зробиш аборт і все буде добре.
Мілана пустила сльозу.
Аня звонить Олегу.
Олег бере трубку.
—Олег! Мілана зробила аборт і поїхала кудись.
—Я тобі не вірю.
—Як знаеш, но дитини немає.
Олег їхав у машині та почувши ці слова він згадав як вони з Міланою ходили до лікаря. Та пустив сльозу.
Пройшло 20 хвилин.
Мати за руку вела Мілану до лікаря на аборт. Мілана плакала.
Мати зайшла поговорити з лікарем.
Мілана згадувала Олега.
Мати вийшла та взяла її за руку і зачинив двері.
Лікар провів Мілану до кімнати та вийшов.
Мілана дивилась по сторонах ці всі прибори її лякали.
Вона гладила живіт.
—Господи! Я не можу!
Вона вибігла з кабінету.
Лікар побачив та фиркнув і пішов.
Мати зупинила її:
—То ти погоджуся на шлюб?
—Ттаак...
—Отлично. Через годину помовка. А увечері свадьба.
—Можна мені у ванну.
—Так...
Мілана пішла та плануючи трималася за живіт.