4
Мілана зайшовши у ванну.
Вона плакала десь години дві, а потім зрозуміла що треба тікати.
Мілана тихо вийшла з ванни.
Та пішла по сходах униз.
, Я не можу, я все одно буду виховувати тебе '
Мілана вийшла з лікарні та пішла до свого будинку збирати одежу та все необхідне.
Пройшло 5 хвилин...
Мати щось запідозрила та пішла до ванни, але вона була зачинена. Вона подумала що Мілана робить прическу. Тому стояла під дверима.
Дійшовши до будинку Мілана зайшла та взяла валізу та почала збирати речі. А потім сумку клала йжу і воду і 200 гривень, щоденник.
Вона вийшла з сумкою і валізою.
Та пішла на остановку. Вона хотіла поїхати до сестри своєї мами.
Дійшовши вона чекала автобус.
Через 5 хвилин...
Вона сіла в автобус і поїхала.
Мати почала стукати:
—Мілано! Чому ти так довго там?! Мілано!
Дівчина незнайома вийшла:
—Вибачте ви помилились.
—А там немає ще дівчини?
—Ні.
Мати здивувалась та зрозуміла що вона втікла.
Олег приїхав до дому та пішов до Ані в комнату. Зайшовши він побачив Аню:
—Аню!
Аня подивилась на Олега.
—Ти прийшов.
—Я тобі не вірю, дитина жива.
—Ні, твоя мати все зробила сама. Дитина мертва. А Мілана поїхала в іншу країну, тоже за мамині кошти.
—Ні...Послухай якщо ти мені брешеш я тобі ніколи це не пробачю.
—Який сенс мені брехати.
Олег пішов з комнату до кімнати матері, дійшовши він побачив що двері закриті.
Він зрозумів що це правда.
Він вийшов з дому та пішов у сад.
Він упав на коліна та почав кричати:
—Міланно! Нііі!!
Город Біла Церква.
Мілана вийшла з автобуса з сумкою і валізою та пішла до будинку сестри своєї мами.
Дійшовши до будинку вона постукала у ворота.
Тим часом у дома у сестри.
Мати Мілани:
—Я піду відченю!
—Добре, а я піду на кухню.
Мати Мілани пішла на вулицю та відкрила гфіртку вона побачила знайоме обличчя.
—Вибачте, а...
—А ви до кого?
—Я до тітки.
—Як вас звуть?
—Мілана Доган.
—Мілана?!
—Так, а що таке?
—Нніічог....
—Щось не так...
—Та ні проходи...
Тітка вийшла з кухні та побачила Мілану і сестру вона була шокована.
Тітка:
—Сестро іди налийте чаю.
—Добре...
Пішла.
Мілана здивувалась:
—У вас є сестра?
—А чому ти прийшла?
—Можна я в тебе буду жити.
—Добре. Але... Ти будеш у моїй комнаті.
—А познайомиш мене з своєю сестрою.
—Ні, вона мовчазна, тому ні.
—Ну добре.
—Я піду на кухню.
—Добре.
Вона пішла та підійшла до мати Мілани.
Тітка:
—Це Мілана.
—Господи вона так виросла.
—Так, 20 років пройшло. Шкода що ти не бачила як вона росте.
—Я була на зоробітках, що я могла зробити.
—Досить вже, вона вже щось запідозрила.
Тітка вийшла.
—Мілана, щось сталося?
—Ні просто, скучила. Нарешті я вільна.
—Так, тобі пощастило.
—Я знаю. А...
—Мілано можна я тобі дещо скажу...
—Кажіть.
—Твоя мама....
—Ви про що?
—Вона мені сьогодні снилася.
—Понятно...
Пройшов день...
Олег не спав уже день і не їв і не пив.
Мілана писала в щоденнику:
,, Дитинко, я не знаю що робити. В темноті безвиході ти тільки світло і усмішка у моєму житті. Я дуже тебе люблю, я ніколи тебе не покину! ''
Закрити щоденник вона побачила записку Олега.
Вона почала читати її.