15 глава
Мілана дивилась на Олега.
—Що ти тут робиш?!
—Ну як?
—Що?
—Шари. Чи я зря старався?
—Це ти зробив?
—Так, а хто ще такий закоханий міг це зробити.
—З....
—Послухай, вислухай, дай мені п'ять хвилин.
Олег дістав каблучку з піджака та став на коліно.
—Ти вийдеш за мене? Добре подумай. Я хочу виховувати нашу дитину з тобою. Це очевидно що ти і я ... Ти будеш мамою, в тебе її ніхто не забере... Ти тільки скажи так... І все. Якщо захочеш ми поїдемо далеко далеко від усіх. І будемо разом з дитиною аж до смерті.
Мілана дивилася на Олега.
—Олег, припини... Я не віддам тобі дитину. Вона моя! І не вийду заміж ні за тебе ні за Артема... Ні за кого...
—Артема?! Хто тобі сказав що ти маєш виходити за того злочинця, він зараз у в'язниці.
—Ні. Мати твоя його звільнить через тиждень. Вона сказала мені або я вихожу за нього, або на аборт.
—Значить дитина жива, я думав що тільки я так думав і вірив. Послухай ти не вийде заміж за нього. І дитину в тебе ніхто не заберу.
—Я не вірю тобі...
Мілана відійшла від нього.
Олег притулив її та поцілував.
Мілана поцілував його та обійняла.
Олег промовив на ухо.
—Я тебе кохаю, а ти мене...
Мілана почула ці слова та вирвалась та подивилася:
—Ні.
—Що ні, що ні. Послухай, кажи що хочеш. Но попри кохання не підеш.
—Підеш!
Олег взяв її за руки та ще раз поцілував:
—Досить, давай одружимося і будемо виховувати нашу дитину.
Мілана вирвалась та пішла не сказавши нічого вийшла з номеру та пішла кудись.
Олег обернувся та почав про щось думати.
—Ні, це звісно жестоко но... Но що я можу зробити.
Олег зайшов у великий шкаф взявши з собою воду. Він передзвонив другу:
—Алло, друже. Купи їжу воду ковдру і все необхідне і загрузити у мою яхту. Хай її заправляють на повний бак, сьогодні я випливаю.
—Добре. Через годину буде все зроблено.
—Дякую.
Та вимкнув телефон.
Пройшло дві години...
Мілана повернулася до номера та зайшла.
Олег тихо вийшов з платком з оцитом підійшов та приклав її до носа.
Мілана кричала, а потім втратила свідомість.
Олег:
—Вибач...
Олег взяв її на руки та вийшов на балкон і почав спускатися по пожарних сходах. Спустились він поклав Мілану у машину.
І сам сів...
Настав вечір....
Настав ранок...
Мілана прокинулася та побачила що вона в якісь незнайомій її спальні вона злякалася та подивилася по сторонах. На консолі були ключі:
—Зараз усе дізнаюся!
Вона встала та взяла ключі і відкрила ними двері в коридор.
Вона здивувалася:
—Дуже дивний дом..
Вона ішла вперед та побачила сходи. Вона піднялася по ним та побачила дві комнати:
—Агов! Тут хтось є?! Агов! Я тут!!
Чуючи тишину вона пішла у першу комнату то була кухня вона вийшла звіди і пішла в другу то була вітальня з сходами. Вона піднялася по сходах та побачила одну комнату і знову сходи. Вона зайшла в комнату то була кладовка. Вона піднялася по сходах та побачила террасу з столом. Підійшовши вона побачила море.
—Стоп?!
Вона пішла вперед та зрозуміла що вона яхті:
—Тільки не це?!
Вона пішла у іншу сторону а там великий вид на море і Олег.
Мілана:
—Олег! Поясни!
Олег обернувся щасливим: